***
А очі у Бога – темніші від чорної ночі,
А очі у Бога – світліші від ясного ранку,
А очі у Бога – карають і світять з любов’ю,
А очі у Бога – карають і гріють в стражданнях.
Ми, стомлені люди, бредемо смутним бездоріжжям.
Ми, зраджені другом, на Божу любов нарікаєм…
Ми, випрані болем, так рідко здіймаємо погляд
До синього Неба і в Божі вдивляємось очі.
А Він нас чекає безмежним і щирим прощенням,
А Він плаче тихо над кожним розбитим коліном,
Він дивиться в очі, Він дивиться в серце і душу,
Він погляд у натовпі вірний і чесний шукає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
